هل تعلم
Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )
هل تعلم كيف شعور العدم؟ شعور أن تكون حيا موجودا لكنك فقط... لا شيء؟ هل تعلم كيف شعور الفقد؟ شعور أن تفقد أحبة بسبب "ظروف الحياة" لكنهم في الواقع لم يحبوك أساسا؟ هل تعلم كيف شعور نقش ضحكة على وجهك بينما داخلك جحيم من الأوجاع؟ شعور السكين التي تقطع خديك والصخور التي تضعها فوق عينيك حتى تحبس الدموع وتقول:"أنا بخير"؟ هل تعلم كيف شعور الخيبة؟ شعور اليأس والندم على ما فقدته أو أضعته والملام الوحيد هو نفسك؟ هل تعلم كيف شعور الصمت؟ شعور أن تخيط فمك بإبرة حتى لا تتكلم ما بداخلك؟ هل تعلم كيف شعور حب الموت؟ شعورأن لا سبب لك لتعيش بعد الآن، وأنك تناضل كل يوم لتعيش غدا أفضل وأنت معلق بأمل يائس ؟ وأخيرا... هل تعلم كيف اللاشعور ؟ شعور أن يكون قلبك وضميرك وكل شيء بداخلك ميتا، قبل أن يموت جسدك. إذا كنت لا تدرك قساوة هذه المشاعر، أتمنى أن لا تفعل أبدا. ••• ~PurpY 💜~
2018-10-21 18:47:07
2
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )
كثيرا
Відповісти
2018-10-25 16:32:42
Подобається
دجن
كل مر سيمر
Відповісти
2019-01-21 20:05:41
1
Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )
@دجن اتمنى ذلك
Відповісти
2019-01-26 20:35:52
Подобається
Інші вірші поета
You ذكريات مشاعر هائمة ليل 1
Інші поети
Romkolana
@nastyuxa_xa
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2437
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1940