حب

Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )

لا تحسب أني عثرت على نصفي الثاني أنا لا زلت وحيدة بكل يأس أعاني أنا هنا لأكلمك عن قصتي عسى أن لا تقع يوما بنفس غلطتي أحببت بقلبي من أحبني بشهواته وعندما أدركت ذلك حملت حطام قلبي وتركته لمعصياته لكني لست من خسر في الحكاية هذه المرة فقد تعلمت درسي بعد تجربتي المرة يا من تقرأ كلماتي لا تنحني إلا الخالق وأحب قبل كل مخلوق نفسك بالشكل اللائق ستجد ألف خير في ذاك الحب الطاهر واحذر من الحب الذي شوهته شياطين الإنس بتلك المظاهر

2018-09-14 23:37:34

7

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Angel

عفوا عزيزتي 😇⁦❤️⁩

Відповісти

2018-09-15 21:26:01

1

البومه

كلامك قمه ف الرقي نعم ابدعتي ك العاده 🙂💖 استمري ف ابدعاتك يارفيقه🙂

Відповісти

2018-09-19 01:19:33

2

Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )

@البومه شكرا لك رفيقتي على دعمك 💜💜

Відповісти

2018-09-19 11:24:16

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12411

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4853