العجوز الطيب
"حكاية مقتبسة" _بتصرف_ ذات يوم مر عجوز على نهر فسمع صرخات قطة قد سقطت به. هرع لنجدتها، فمد يده محاولا الامساك بها لإخراجها لكنها خدشت يده. فسحب يده متألما ثم حاول مرة ثانية، وثالثة، ورابعة.. في ذاك الحين، مر شاب بالجوار وأخذ يلاحظ العجوز وتصرف القطة معه. فتعجب لتكرار العجوز محاولة مساعدة القطة رغم إيذائها له. وبعد أن أنقذ المسن القطة، مضت في طريقها تجفف نفسها وهنا سأل الشاب الرجل المتقدم في العمر بنبرة استهزاء:" انت غبي، لما ساعدت ذاك الحيوان رغم قسوته ونكرانه لجميلك عليه؟" أجابه العجوز بكل هدوء وحكمة:" القطط من طبيعتها أن لا تحب المياه وتدافع عن نفسها من الغرباء، وأنا من طبيعتي أن أساعد من يحتاج، فلم أدع طبيعتها السيئة تتغلب على طييعتي الجيدة يا ولدي؟" فكر الشاب مليا في الكلام الذي سمعه ثم أضاف العجوز:" اليوم قد تعلمت درسا مهما يا صغيري، الناس معادن، وكما الذهب لا يصدأ، فإن طبية القلب لا يغلبها الحقد ولا البغض" 。。。。 أعلم أن واقعنا أكثر تعقيدا من خدش تسببه قطة صغيرة، لكن طيبة القلوب أثمن كنوز الدنيا ومن اتسم بها كان أرفع الناس شأنا وإن لم يعاملوه بالمثل. فكما يطفئ الماء النار، يطفئ الحب نار الحقد والكراهية. فافتخر بطيبتك وتعامل بها مع خلق الله وسيرد لك جميلك ولو بعد حين.. ~PurpY 💜~
2018-09-07 13:12:48
9
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )
@ Sham Am كلمات حكيمة وجميلة جدا شكرا 💜💜💜
Відповісти
2018-09-08 12:30:33
1
Sho8765Sho
حقا كلام لايوصف ولكن قليل من البشر هكذا
Відповісти
2018-09-11 14:45:05
1
Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )
@Sho8765Sho نعم مع الأسف 😿💜💜
Відповісти
2018-09-14 23:09:16
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12118
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4633