ساعة
يا له من عالم عحيب ننتظر منه الكثير لكنه لا يجيب دهر يمر قبل أن نعيش فنيأس ولا نجد دوائنا إلا في الحشيش كم من صغار الأجسام كبار العقول وكم من كبار الأجسام لا يملكون العقل المصقول حيواتنا ساعات تدور ورغم ذلك نضيها و نتناسى أيام القبور زمان غريب غير ودود أصبح به المال أهم من كل وجود أصبح به الخائن مصدقا والصادق خادع ظلمه محققا وكثير من العذاب نحسه لا ننتفضه منه فقد ننتظر متى نألفه هكذا حال الدنيا اليوم الأسى والشجن يسود كل قوم يا لينتا نفعل شيئا قبل أن نموت فساعات الدنيا تدور دوما وقد ترمينا بالتابوت ••• "اذا اعجبتك القصيدة واكملت القراءة لا تنس اخباري برأيك عنها في التعليقات والضغط على زر الإعجاب ومتابعة الحساب... فضلا وليس أمرا" شكرا 😊❤ ~PurpY 💜~
2018-09-17 12:12:34
5
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Angel
جميييل جداً ⁦❤️⁩ استمري يا مبدعة
Відповісти
2018-09-17 19:57:25
1
Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )
@Angel 💜💜💜💜 شكرا ملاكي أكيد سأستمر
Відповісти
2018-09-17 21:26:27
Подобається
Angel
@Purple_بنفسجي ( PurpY <3 ) يسعدني استمرارك ⁦❤️⁩⁦❤️⁩
Відповісти
2018-09-18 12:13:36
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12118
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1599