SO DISTANT
Very far away from me, They twinkle, I can see, But just wait for a miracle. Time passes, And fulfils my unwanted wishes, And I become, The dark and lonely sky without any sun. But they went away farther, I sit with my heart wrench, And pray for them to come back, But they are so distant to hear my prayer. --------POET UNKNOWN 💞
2020-04-30 12:26:56
18
11
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (11)
POET UNKNOWN
@shadowlinxxx morgan thank you Lillian 💕💞
Відповісти
2020-05-01 01:52:19
2
Mysterious
This is so beautiful.....touched me 🥰🥰🥰🥰🥰
Відповісти
2020-05-01 15:53:49
1
POET UNKNOWN
@Mysterious thank you very much sis....it means a lot to me 💝
Відповісти
2020-05-02 01:45:44
1
Схожі вірші
Всі
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9568
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13186