Молитва за спасіння від плацкарту
Господи милосердний, я маю гріхи. Не один, не два, далеко за три. Та вони не такі вже й великі-страшні, Щоб так гірко покутать їх зараз в огні. Господи боже, ти ж цар всіх і бог, Плював ти на війни, на голод і смог, На рак і на снід, на "Богдан" в часи пік, І все це триває вже тисячі літ... Я знаю, ти зайнятий, тебе простив. Та є дещо, де ти переборщив... Друже господь, це реальний провтик, За це місце я б вирвав у тебе кадик. Скажи мені, чи ти їздив плацкартом? Чи ти ще не встиг скористатись цим фартом? Коли ззовні +30, всередені 100, А бабка, що змерзла, закрила вікно. Коли п'яне чувирло храпить на вагон, Пахне повсюди його самогон. Шлейф від шкарпеток — аж мозок гниє, Як втомили тортури — провідниця доб'є. Стоп. Ти задумайся: Ви там всі проїбались! Після ночі в плацкарті ваше пекло — то радість. Заберіть мене, молю, в гарячий котел. Куди-небудь, лиш би не тут і тепер. Не забрали. Я і досі в своєму плацкарті. Десь у полі — не старайся грузити тут карти. Ледь живий, та як житиму — піду в отці. Цю мучЕнницьку казань почують усі. Може й ти те почуєш і закінчиш страждання. Боже, та хіба ж ти не маєш бажання? Спопелити плацкарти і всю залізницю. І люди би стали вільні, як птиці! І закінчились б війни, влігся в Києві смог, Рак і СНІД уже б вилікували — оце б ти був Бог! Геппі енд був би нам, зажили б усі, А плацкарти залишились в кошмарному сні.... Та ілюзій не маю, й поки мчусь в далечінь, На цьому слові вам скажу: "Амінь"
2021-07-23 06:49:27
6
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12803
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3607