Троянда смерті

Фреш

Дендрарії й сади Семіраміди Колючий терен з тих оранжерей Я привезу й тобі криваві квіти Від яких і сам мало не вмер Я не зірву троянду смерті Бо мабуть поки я живу Не хочу я прожити й вмерти Так й не побачивши мету Не буду й нею милуватись Вона спокуслива система В пелюстках заховала ноти Які диктують коди й схеми Кров стікає із листя й стебел Розриває навпіл мов вени Хоч троянди пахнуть гарно Але ці парфуми не для мене ²⁹/⁰³/²⁰²¹ Дендрарии и сады Семирамиды Колючий терновник с тех оранжерей Я привезу и тебе кровавые цветы От которых и сам чуть не умер Я не сорву розу смерти Потому видимо пока я живу Не хочу прожить и умереть Так и не увидев цель Не буду и ею любоваться Она соблазнительная система В лепестках спрятала ноты Диктующих коды и схемы Кровь стекает с листьев и стеблей Разрывает пополам как вены Хотя розы пахнут хорошо Но эти духи не для меня

2021-04-02 10:03:20

14

11

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (11)

Фреш

второе

Відповісти

2021-04-07 16:35:26

Подобається

Олеся Лисова

Немного кривовато звучит на русском, но это не отменяет тот факт, что стихотворения очень красивое (не только по звучанию), но по смыслу! Интересное сочетание: любовь, смерть, цветы... Пока ничего подобного не читала, но мне очень понравилось! #читаем_стихи

Відповісти

2021-04-08 14:20:51

1

Фреш

дуже дякую 😊

Відповісти

2021-04-08 19:19:52

Подобається

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

50

13

1432

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

53

39

1353