Ти
Згадую той день, Коли твій погляд зустріла. З мільйона людей, Лиш тебе я кортіла. Я несамовито бажала, Дивитись на тебе вічно, Але все це на жаль, Закінчилося трагічно. Мені здавалося, Між нами щось було. Як сильно мені хотілося, Щоб між нами щось вибухнуло. Але ти змусив, мене кричати, Розбив мені серце на тисячі шматків. Змусив мене що ночі ридати, І нагадував про себе мільйони разів. Ти дав мені зрозуміти, Що я для тебе лиш гра. Навіщо тоді знущатись, Навіщо робити це дарма? Я бігла на кожен твій поклик, Забувши про все і про всіх, Я не готова про тебе забути, Але більше принесу тобі втіх. Я стану знову собою, І серце собі поверну. Я більше не піддамся спокусі, І свої почуття на підлогу жбурну. Ти більше ніколи не зможеш, Свої ноги об мене витирати, Я краще себе зламаю, Ніж дозволю тобі свою душу на шматки роздирати.
2020-04-11 12:23:50
5
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Володимир Андрейків
Чудовий вірш
Відповісти
2020-05-13 11:33:15
Подобається
Anna Gera
Відповісти
2020-05-14 18:31:57
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6327
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3181