Туманний світ це щось шалене...
 Туманний світ це щось шалене, Усе зникає в небуття. Життя там наче навіжене, Усе там перетворюється у сміття. Там люди - хмари, Сірі неначе ті химери. Усі там згорблені та замкнені в собі. Вони мовчать, минаючи усе навколо, І стоїть шалено тиша. Усі бредуть неначе по болоту, І не чути навіть сердечного биття. Вони неначе ті потвори, Усі люди не живі. Навколо лиш одні ворони, Які полюють на хороші сни. Адже це єдина їхня радість, Ці сни - усе їхнє життя. Вони чекають лише старість, Щоб зникнути у небуття.
2021-02-05 13:03:23
1
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5561
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4761