Крик
Anna Gera
Коли вже йти не має сил, Я хочу просто закричати Не можу думати і спати, І все життя здається сном. Не має сил навіть кричати, І хочеться забути все. Не можу в руки себе взяти, А лиш сидіти і мовчати. І жити вже не має сил, А у душі шалений холод. Не хочу більше йти вперед, А зупинитись і ридати. Здається все уже не тим, І гірко можу лиш ридати. Забутись в сні, Й лиш від немічі кричати.
2020-07-07 18:31:25
4
0
Інші вірші поета
Сонячне сяйво сковує рухи Тиша Дівчина привид живе на човні... Туманний світ це щось шалене...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3062
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10867