Що таке життя
Інколи життя неначе кара, І зливається усе в одну шалену мить. Тобі здається, ніби ти нездара, І ехом в голові твоїй цей крик бринить. Та це лише частина тої правди, Що тобі змалку кожну мить товчуть, І просто хочеться у космос закричати, Адже це Ти, й тебе не так звуть. Але втекти далеко ти не зможеш, Адже ця кара йде з тобою в світ. І утікати із часом ти уже не схочеш, Вона настигне тебе і вибухне як динаміт. Залишиться лиш біль й кривавий плач, Так зникне все у забуття як попіл. Загинеш ти і пролунає твій останній плач, Адже усе так чи інакше потрапить під космічний обстріл.
2020-07-05 12:58:05
3
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1348
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
85
4
8376