Покинутий острів...
Покинутий острів, і там лише вона, Та, що, загубилася в просторі й забула власне ім‘я. Самотні мушлі та самотня душа, Усе нагадує втечу від реального життя. Тихий шум вітру і тихе дівча. Вона загрузла в болоті, адже доля її надто важка. Дівчина уже хоче заснути й забути усе до кінця. Але його голос зводить з розуму і повертає до життя. Вона хоче кричати та зникнути на віка, Але він тримає її та змушує страждати до кінця. Він забере її з собою у своє життя, Він зробить усе, аби її змусити благати й страждати до виття.
23.03.2021
1
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2561
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3928