Не про тебе
Пробач, я не засну без думки про нього Не про тебе, не можу, не вмію керувати почуттями Я не знала як буде до того Виправдовуюсь, даремно віриш, до біса, хотіла приховати все досить логічними листами. Страшно залишитись ні з чим. Вкотре повторюю одні і ті самі помилки Але я ризикну, і ти вже не зарадиш нічим. Легковажна, віддам усе, лише б знову відчути той подих дотиків. Чекати ненавиджу, але я вкотре очікую. Я псих і сама собі вбивця й садист. Пробач, але і за солодкий обман цей дякую,.. Я зараз як без парашуту божевільний парашутист. Але хай геть затерта фраза Надія помирає останньою, Сподіваюсь наївна, що буде не так, як і того разу Знов недолюбов, псевдопочуття, і смішною здаюся собі і кохати нездатною. Страх безмежний, тільки я завжди хоробра Ти пробач, але у нас з тобою щастя не буде. Надто вірна собі і з душею своєю занадто добра. Чхати мені на те як це зі сторони виглядає і що скажуть люди. (Збірка "Ночі")
2018-08-22 17:00:43
3
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2580
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2459