Пробач..
Пробач що не вдалося розбудити кохання в тобі.
Може зайняте кимось, скоріш за все чимось.
Не старатимусь бути другом тобі.
Ми окремо від один одного кохати навчимось.
Юна і смішна і хочу неможливого.
Серйозний як ніхто і вічно зайнятий.
От тільки я вічно чекати не зможу, хоч ти вже доторкнувся до серця вразливого.
Ти цінувати відмовився, але зумів мене звабити.
Як холодно ти прощався, як сумно, що ти байдужий.
Нічого не кажи, ти не вмієш брехати.
І я вже після тебе не хочу ніяких стосунків чи дружби.
Порину у себе, творитиму, несвідомо змушу себе чекати.
Мабуть я не вмію прощатись з минулим, чомусь воно повертається.
Рано чи пізно, зараз чи потім, на яву чи примарно.
То який же урок я не засвоїла, чому всі ці люди в моєму житті з'являються?
Але того що було вже не буде, жалюгідна підробка почуттів та емоцій і зовсім незграбно.
То може не варто? Може взяти і кинути всіх у прірву де лише спогади.
Хай лише пам'ять їх годує і не дає зникати безмовно.
Й тебе, мій хороший, безжалісно кину туди.
Та задум лише в моїй голові і все це страшенно умовно.
Я хочу самотності, хочу залишити все й відчути свободу нарешті,
Я боюсь закохатися вкотре і що знову піде шкереберть
Розберіть усі спогади і почуття, залиште у спокої, забирайте без решти.
Мені лише прошу залишити гордість і честь.
(Збірка "Ночі")
2018-08-22 17:20:38
2
0