Люди
Veronа
Люди ненавмисно руйнують життя. Непомітно розбивають серця. Сміливо відкидають коханих. Вперто обожнюють бездарних. Люди професійно приховують почуття. Жорстоко вимагають каяття. Безбожно знаходять поганих. Відверто кохають нездатних. Люди не знають кому довіряти, Не вірять правді, не хочуть правди. Ми всі по-дитячому дурні, Ми всі заручники власної брехні. (Збірка "Перші сторінки юності")
2018-07-01 15:04:08
2
0
Інші вірші поета
Ти не бачив мене з середини... Про наркотики Грішники Якби ж я знала, що коється в моїй голові..
Інші поети
Rogachova
@Rogachova
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5336
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6489