Дурень
Перший сніг, або просто згустки кристалізації води,
Фантазерам не зрозуміти мого реалізму.
Краще так, аніж читати сухі книжки,
Що налаштовують на хвилю песимізму.
Змарнілі думки, що втомилися від стін заперечностей.
Я б злетіла у вись, але стеля низько.
Залишається ковтати повітря, закінчується кисень фактично цей,
Завершення простору часу вже зовсім близько.
Залишатись особистістю, ніби кредо кожного сильного,
В очах затримались сльози, а на обличчі краще залиш посмішку.
Не кричи коли побачиш дух вільного,
Це не те що тобі здається, дурнику.
Дурень той, хто не бачить реальності, хто ховається за своїми потребами,
І оцінювати потрібно не жадністю, та й оцінювати не слід.
Ми заручники власної свідомості, і живемо ми паралелями,
За таким способом існування не уникнути бід.
(Збірка "Перші сторінки юності")
2018-07-01 15:14:53
2
0