Не сумую я !
Ти занурився в думку , Й мовчиш , Й не говориш мені , Ані слова . Що у серці , Своєму таїш . Може іскру , Тонких почуттів , Ти занурився в думку , Й мовчиш , Може сказати , Що-небудь хотів . Може помилку , Чиниш ти зараз , І неправильно , Все вже пішло . І кохання Неначе зараза , Вогнище Розпалило воно . Ти занурився в думку , Й мовчиш , А мене це чомусь , Не хвилює , Й відсутність твоя , Теж уже , Мене не бентежить , Не сумую я .
2021-01-18 17:53:29
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Akeldama
Та невже?)) Надзвичайно гарний вірш) Проте мені здається, що коли хтось говорить, що вже не сумує за тією людиною, що розбила ій серце, то насправді, її дуже дуже не достає. ... Принаймі в мене весь час так відбувається)
Відповісти
2021-01-18 19:53:40
1
Деміра Рейн
@ Akeldama Мабуть , це й справді так .
Відповісти
2021-01-18 22:44:14
1
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2361
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3505