ІСНУВАННЯ
А ти летиш забрати чиєсь життя, чиєїсь матері, дитини чи тата, Зруйнувати чиюсь квартиру, чи разом з нею геть усіх забрати. А ти летиш хоча і без крил, а тебе ж називають крилатою, Твоя мета - зруйнувати ціль, на наше життя начхати. Якби ж ти лише душу мала, тоді ти би точно почула мене, Ти би нас тоді не вбивала, десь у полі впала б і все. Але ти лиш шматок заліза, і тобою керують вони, Ті, що хочуть бути грізним, бо забули, як бути людьми. А ти летиш десь поза хмарами, а я секунди рахую в думках, Час від часу собі промовляючи — тільки б цього разу не до нас. Я вимолюю собі день життя, допоки знову тривога не завиє. Наше існування — цинічна гра, де щоразу хтось один помирає.
2022-10-25 22:12:21
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Деміра Рейн
@Джавелін ꑭ Байрактарович ахах люблю пописати вночі і навіть щось опублікувати😆
Відповісти
2022-10-25 22:21:45
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2434
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12395