Я просто хотіла бути щасливою...

Meri Veis

Я завжди просила лише одного. Я просто хотіла бути щасливою... Ніхто не торкнувся до серця мого. Ніхто не назвав мене особливою... Я звикла до болю, до зрад і страждань, Я звикла терпіти ножі і невдачі, Тонути вночі у сльозах міркувань Стараючись скласти життєві задачі... Все моє життя - це окремий театр, У п'єсах якого - лише одна роль... Міражний глядач, ілюзійний початок, Соліст завжди грає бомольну тріоль. І кожен мій день - наче привид із часу, Помітно лишає узор на стіні... Та кожен актор має свою прикрасу... Вона не дана у житті лиш мені. Свій Всесвіт тримаю глибоко в душі Руїнами складений в карту страждання І зараз там ллють невимовні дощі, А сонце чекає свого існування. Я завжди просила лише одного. Я просто хотіла бути щасливою... Ніхто не торкнеться до серця мого. Ніхто не назве мене особливою...

2020-05-12 20:47:08

Інші вірші поета

Очі Поцілунок Once upon a time Хібаж не всеодно, які ми ззовні?..

Інші поети

Nora

@Anastasia_chan

Mateo Torres

@mateo_adrian

Princess Mwas

@princess_mwas

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6717

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12607