Вірші
"Фортуна любить сміливців..."
Фортуна любить сміливців,
Історія не приймає "якби".
Хочеш гідно прожити - крутися,
Або ж все на пальці крути.
Всесвіт обожнює мрійників
І вірним підморгує Бог.
Лише ті, хто бувають надійними,
Досягають нових перемог.
Життя ненавидить кожного
І кожному б'є під дих,
Але хто піднятись спроможний,
Той вище, ніж в космос, злетить.
10
0
566
Єдина серед тисяч
Серед тисяч повій
Я зустріну єдину,
Ту нестерпну, яку не люблю.
Вона дасть мені знижку,
А може, запише,
Хоча точно цього не скажу.
Триста гривень за час --
Щось задешево сильно...
Це, напевно, по акції, або сотий клієнт.
Нехай витре пилюку,
Потім посуд помиє,
Якщо руки не з дупи ростуть.
Серед тисяч дівчат
Пошукаю єдину,
Ту чарівну, яку полюблю.
Вона дасть мені в пику,
А може, запише
Десять цифер, на які подзвоню.
6
0
648
Прірва
Пліснява їсть мене, ніби павук,
Я заклопотаний, в справах похований
Чую лиш сірості в'ялений звук.
Кожен набожний на демона схожий,
Я ж лиш обгортка від снікерса, друг.
Тіснява лізтиме, але не з'їсть мене.
Я без смаку, емоцій, жалю
Стрибну у прірву, де зорі не світять
І хоч у яму без крил полечу.
Там, десь на дні, я в небутті
Хочу прокинутись і не затриматись
В світі, де темряві я вже не треба.
Знаю, реальності вже не зачеплюся,
Але я прийду у снах ще до тебе.
6
5
550
Мода
Дивуюся, буває, цьому світу:
Дівки неначе шльондри, хлопці, як дівки
І кожне каже, що воно з "привітом",
Хоча там не "привіт", а йобаний піздєц.
Схудало бідне до кісток і каже, що веган,
Мов така мода, а ми неандертальці
Не знаєм де понти, а де є шарм,
Де є мозги, а де тупе заняття.
Пробив собі ніздрю, брову і вухо
І в шапці на жару пішов гулять.
І не поймеш, чи то йому надуло,
Чи то є мода і нам то не понять.
Цю дівку знає весь район - це точно,
Точніше, мабуть, знає її рот.
Там замість щітки погуляли хлопці,
До того ж точно не разок.
І тут не скажеш хто із нас урод:
Чи я, чи фешен-вік навколо
І може, через сорок год,
Мій син промовить: "Ето, батя, мода".
4
0
495
Це короче пісня (можу дати акорди)
Ти дивилась очима скляними,
Без емоцій жила все життя,
Ти ходила по місту ліниво,
Але потім зустрів тебе я.
І я сказав тобі тихо й щиро:
"Подивися, який гарний світ",
Та нажаль ти очей не відкрила,
І зостався у серденькі лід.
Просто ти дівчина з серцем із льоду,
Але я лід колись розтоплю.
Просто ти дівчина з гарним волоссям,
Яке я палко і сильно люблю.
Але я не здаюся ніколи
І коли піде дощ, як з відра,
Буду грати під твоїм балконом,
Щоби лід розтопила весна.
Ну а потім ти вийдеш до мене
І ця пісня розтопить твій лід,
Ти подивишся високо в небо,
Прошепочеш: "Який гарний світ"...
7
4
528
ЯТиМи
"Рядом и только вместе,
Даже когда на плаху..."
Александр Пономарев - Два крыла
Я навчився бути самотнім
І для себе в цім світі жить,
Мої білі і теплі долоні
Не навчились добро дарить.
Одягаюсь в пальто темно-сіре
І ступаю на мокрий асфальт;
Не шукаю ні правди, ні віри,
Тільки б жити, закутавшись в фальш.
Кожен день, ніби нове знайомство,
Моє тіло штовхає в ніщо
І, не знаючи радості й горя,
Я живу ні в добро, ані в зло.
Ти блукаєш по темним проспектам
І шукаєш калюжу з сиропом,
Обминаєш дурних недотепів
І мене не побачила знову.
Одягаєш щось нове щоденно,
Та на жаль не змінилось нічого:
Обминаєш дурних недотепів
І мене не побачила знову.
Але якось ти заблукала
І мене запитала дорогу,
Я збрехав, що тут вперше буваю
І що знаю це місто лиш трохи.
Ми ходили по мокрім асфальті,
Обминавши дурних недотеп
І без жодної ноти фальші
Розмовляли про те та про се.
Ми шукали дорогу до ночі,
Але раптом ти зупинилась
І сказала мені прямо в очі:
"Ти інакший, я в тебе влюбилась."
І я став якимсь дійсно інакшим
Не таким, як я був раніш
І коли я сказав: "Я люблю тебе також",
Мені стало у грудях тепліш.
Ми шукаєм калюжу з сиропом,
Ми живемо у світі без фальші,
Ми ці вулиці змінимо скоро,
Ми цей світ обернемо на краще.
4
0
708
Я люблю твої муки
Я люблю твої муки
І обожнюю біль.
Обкусаю ці руки
До самої крові.
Ти гаряча, як магма
І холодна, як лід.
Моя ніжно трояндо,
Ти мій колиш живіт.
Ми не їдемо дахом,
Ми такі по життю.
Я твій тихий невдаха,
Ти моє рандеву.
Загорнемось у ночі
І не стане нас тут.
Ми давно вже дорослі,
Я люблю тебе всю.
5
0
595
Ти назбирала
Ти назбирала собі на Мальдіви,
Ти назбирала собі на айфон,
Ти назбирала собі на квартиру
У пацана, що тримає завод.
Ти назбирала і звісно ж ти рада,
Що тепер маєш гроші й "престиж",
Також ти маєш червону помаду
І гарні груди до самих колін.
Будеш віднині жити багато.
Збирати на щастя усім не дано.
Тобі пощастило, бо в тебе два батька,
Одного з яких звати папік Антон.
6
2
858
"Що я тобі зробив?"
Що я тобі зробив? Чому ти скалиш зуби?
Давай! Порви мені іклами горло!
Я ж просто жив... я хочу жити, люди,
А не стікати потом і кров'ю.
Що я зробив? Що я зробив не так?
Я плюнув в бік, де ідоли твої?
Не говори хто я -- ти не мій брат,
Не батько мій, а отже ми чужі.
Ніхто не бачить муки твоїх рук,
Ніхто не чує болю твого серця.
Всі ангелочки, а тебе зжеруть,
Тому що бачать в тобі чертя.
6
0
554
"Я люблю це життя..."
Я люблю це життя
І я чхати хотів,
Що воно мене лупить в обличчя.
Я обожнюю біль
І, мабуть, мазохіст,
Тож лупи мене, курво, сильніше!
Я такий, який є
І не треба міняти!
Підлаштовуй під себе іншого!
Ти такий, який є
І повинен це знати,
Бо свобода твоя -- це не іграшка.
Я люблю це життя
І любитиму вічно,
І нехай воно сповнене відчаю!
Я обожнюю біль
І, мабуть, мазохіст,
Чия воля щомиті сильнішає!
1
2
442
"Щасливий той..."
Блажений той, хто у нещасті
Найбільше щастя віднайшов.
Нещасний той, хто мусив вкрасти,
Бо по життю без мрії йшов.
Цікавий той, хто навіжений;
Гарячий той, у кого руки крижані.
Найбільші очі у скажених,
Найбільше серце у простих.
Філософи не завжди наймудріші,
Читці не завжди знають все,
Розумні, зазвичай, дурніші,
За тих, хто просто-так живе.
Хоча це все дурниці, друзі.
До вас сказати я прийшов:
"...щасливий той, хто у нещасті
Найбільше щастя віднайшов."
4
0
632
"Я хотів би щезнути різко..."
Я хотів би щезнути різко,
Щоб ніхто не помітив і не сумував.
Став би краплею в морі,
Або в небі зіркою,
Щоби хтось з мене користі мав.
Я б хотів колись стати водою,
Щоби люди в Сахарі напитись могли.
Став би променем сонця ясного
І дороги людські освітив.
Та не хочу я бути ніким,
Щоб про мене казали: "Ніхто!",
Щоб казали: "Чи він жив, чи не жив,
Чи він був на Землі, чи його не було!
Чи він бачив те сонце!?
Чи він небо те чув!?
...але нащо те небо?
Світ про нього забув."
Я б хотів стати небом
Недосяжним і всим,
Хто махав би до мене,
Я махав би крильми.
4
0
621
Сон про смайлик
Приснився мені сон,
Що я стікаю кров'ю
І друзі в унісон
Всі зайняті собою.
Мене ніхто не бачить,
Всі бачать телефони.
Хтось смайлика поставив
Сумного зі сльозою.
У мене рвана рана
В боку, десь нище ребер,
Та бачу лиш екрани,
Де смайлик в формі серця.
Я кличу допомогу,
Але ніхто не чує.
Я впаду на підлогу
І там, мабуть, помру я.
Коли закрию очі,
Сповіщення вам прийде:
"Сьогодні, третя ночі;
Іллю було убито."
І може хтось заплаче,
Або ж поставить смайлик,
Але кому начхати,
Той рани і не бачив.
3
0
610
