Мода
Ілля Мар'ян
(18+)
Дивуюся, буває, цьому світу: Дівки неначе шльондри, хлопці, як дівки І кожне каже, що воно з "привітом", Хоча там не "привіт", а йобаний піздєц. Схудало бідне до кісток і каже, що веган, Мов така мода, а ми неандертальці Не знаєм де понти, а де є шарм, Де є мозги, а де тупе заняття. Пробив собі ніздрю, брову і вухо І в шапці на жару пішов гулять. І не поймеш, чи то йому надуло, Чи то є мода і нам то не понять. Цю дівку знає весь район - це точно, Точніше, мабуть, знає її рот. Там замість щітки погуляли хлопці, До того ж точно не разок. І тут не скажеш хто із нас урод: Чи я, чи фешен-вік навколо І може, через сорок год, Мій син промовить: "Ето, батя, мода".
2018-05-26 19:47:27
4
0
Інші вірші поета
"Щасливий той..." Єдина серед тисяч Сон про смайлик Прірва
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10904
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
10
3192