Мода
(18+)
Дивуюся, буває, цьому світу: Дівки неначе шльондри, хлопці, як дівки І кожне каже, що воно з "привітом", Хоча там не "привіт", а йобаний піздєц. Схудало бідне до кісток і каже, що веган, Мов така мода, а ми неандертальці Не знаєм де понти, а де є шарм, Де є мозги, а де тупе заняття. Пробив собі ніздрю, брову і вухо І в шапці на жару пішов гулять. І не поймеш, чи то йому надуло, Чи то є мода і нам то не понять. Цю дівку знає весь район - це точно, Точніше, мабуть, знає її рот. Там замість щітки погуляли хлопці, До того ж точно не разок. І тут не скажеш хто із нас урод: Чи я, чи фешен-вік навколо І може, через сорок год, Мій син промовить: "Ето, батя, мода".
2018-05-26 19:47:27
4
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3831
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4896