1

Martin Wind

Під свист ракет і спалахи від Бомб пекучих, які стирають все До тла, вчувається той лемент Панічно-істеричний, людський, який за Мить вже тухне, гасне в млосній тиші. Й на перший погляд,здається, що це Вже все – кінець. Вдалося ворогу урешті Вбити промінь світла і життя.Проте не Зовсім це є так – насправді. Адже якщо пірнути трохи в глиб і Зазирнути глибше,в укриття, то можна Мам угледіти – життя малесеньке Таке у ранах все порізах,та попри це Воно жевріє ще і дише з разу попри раз.І так повсюдно в сховках різних. І знає смерть про це й лютує. І кидає Ще більше бомб, з такою нелюдською Люттю. І все заради того,щоби іскринку Цю спалити й пагасити,втопити у руїнах. Та не вдається задум цей їй втілити в Життя-реальність, виснажується потроху Й гасне вже не життя а вона сама. І щойно втомиться доста, розчинеться І зникне у не змозі. Життя поверне знову.

2023-04-09 13:43:51

3

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Н Ф

Красивий вірш про перемогу життя над смертю.

Відповісти

2023-04-09 17:15:57

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2402

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

61

4

9323