№16

Martin Wind

Не плач матінко, не плач батенько, так я уже не повернусь. Лежу ж бо я тепер вже непорушно, бездиханне Десь на узліссі, укритий шаром снігу, ґрунтом, не почуваючи нічого. Але воно не варте того, сивого волосся, ані тих сліз пекучих, що роз’їдають душу. Я розумію, що вам болить, а надто вже тепер коли ще рана зовсім свіжа, та все ж таки прийміть оце, як є, як дане, що ніяк Не змінеш й назад вернути не вернеш. Збагніть, ви мої любі, я радий був би повернутись, та не можу, тому що я уже пішов на поклик вітру, дикими ланами в незвідані світи, з яких назад вже не вертають. Тому не плачте рідні мої, прошу я вас навстанок Натомість проживіть життя – за мене… заради мене. … Не плачте… вже… не треба.

2023-10-04 19:13:47

1

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12519

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

16

5317