11

Martin Wind

Горить вогонь, палає місто. Плачі й крики́ доносяться із закутків домів і вулиць. А потім, оглушні згуки зброї залпів й тиша. ...Невже й сюди прийшла вони? навала вража? Вони – ось ці уродженці геєни, суще зло Яке несе лише, розруху й не життя. Й посліду завше залишає землю, Яка згоріла вся до тла й просякнулися їддю. Й ніхто, й ніщо жадобу їх до крові, вбивства та грабунку не в змозі Ані задовільнити, ні спинити. Але тривати вічно так не може і не буде. Бо всьому є початок і кінець. Колись і це скінчиться. Знайдуться ті хто, встануть і повстануть, дадуть отпір отим і знищать вщент той корінь зла, який прогнив уже давно нáскрізь. І знов засяє промінь світла у тих містах де стільки часу, літ була суцільна тьма.

2023-07-25 16:36:20

0

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

1746

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11524