Ти завжди думала про інших
Ти завжди думала про інших, Ти, часом, ночі геть не спала, Ти до зірок небесних світлих Очей своїх не підіймала... Купа паперів, кухня, їжа... І безкінечне колесо. Ти не доходила до ліжка Й не пам'ятала про свій сон. Важкі торбини, хворі очі, Роботи море і турбот. Ти рахувала дні та ночі До дня, що буде без турбот. І йшли роки, короткі ночі, А дня того все не було, Втомились від безсоння очі Й життя в думках все пропливло... Все пролітало, пробігало І серце в грудях все ще билось, А зараз думка: "Що було? Чому нічого не лишилось?" Ти запитала: "Це життя?" І впала в ліжко геть безсила. Чи в цьому сенс цього буття, Щоб відпочинок ти просила? Ти робиш все і не встигаєш, Біжиш кудись усе життя. Коли сміялась не згадаєш - Нема в минуле вороття... Свій час цінуйте й бережіть, Частіше в небо поглядайте, Забудьте все! Творіть! Живіть! Найближчих теж не забувайте!
2018-10-18 17:20:52
7
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9058
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2001