Ностальгія
Життя минає, час не спиниш.
В очах печаль за втраченим минулим.
Так хочеться прожити життя знову
І виправити помилки одвічні.
І згадується все прийдешнє:
Дитинство, школа, інститут...
В душі бринить тонка струна,
Що сльози навертає враз на очі.
У пам'яті подруги і уроки,
Суворий ректор, завуч, довгі пари...
І дух дитинства, материнські руки
І батькова сувора настанова.
Брати, подружки, мама й тато...
Веселі вечори побіля хати,
Вечері у сімейнім колі
І бешкети й дитячий сміх.
Усе живе у пам'яті навіки:
Кохання щире і любов,
Маленький син
І дочка наче сонце.
Пожовклі фото, аромат паперу
І радість й сум в душі бринить.
У вазі на вікні троянди,
А ностальгія у душі болить...
Усе минає і нове приходить,
Тому не треба дуже сумувать!
Минуле відпускайте й не сумуйте,
Бо треба далі йти і далі жить!
Присвячено Могилці О. М.
2018-08-01 10:59:26
6
0