006: не йму істерію
дум не приймає догм а я не йму істéрію моя містерія — бог, який танцює під стукіт білих кісток. моя стіна не спить без фотокарток a моє віросповідання — кохання що зринає з вуст навесні. шалені дні! і я ошалілий. прикро, що ми одне одного так і не стріли цієї пори.
2022-10-12 21:21:23
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Veil
Прекрасна форма, прекрасний вірш. Зачиталася. Дуже красиво
Відповісти
2022-10-12 21:42:42
1
Самоскид!
@Veil спасибі за відгук, приємно 🥰
Відповісти
2022-10-12 21:45:26
1
Лео Лея
Захоплююся Вашим вмінням у кількох словах передати таку багату і яскраву картину життя👍
Відповісти
2022-10-13 06:42:42
1
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1764
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1314