Монополія життя

Maiden rose

Над сірим містом пада мряковина, Уже три дні триває сумна днина, Й не чути співу снігурів веселих, Що чудувато оп'яніли від ягід. Лишень подумати могли ми, про печалі, Що ніби, заспокоїлись в ці дні, Як пролунали крики в Соледарі, І воїни побігли по землі. В Дніпрі десь тихо стогне арматура, Від натиску звітхненого вікна, Під ними мерзлина зітхань і туги, Маленьких діточок, синів тепла. Осоння поставали паничі, Вони поглянули на сльози гучні наші Промямливши про єдність у душі Полізли в кіш строчить промови "дальше" . Вони казали в очі: " Ви-герої. Ви-гордість нації. Ви-воїни добра" А поза них склонившися до скроні, "Вони-ходячі трупи. Діти зла". Як можна жить тоді в такій общині? Де кожен сам за себе вболіва? Де навіть птах летить серед просторів, І чудувато дивиться з крила. Навіщо нам боротися за НИХ? За тих, хто посідавши в теплих хатах, Лепечуть, що "Народ-то цінність наша" А самі поза камерами хвиль, Заглянувши дитині своїй в очі, І обійнявши жінку, в далечінь Подивляться крізь стогони дівочі, Які лунали в Бучі поночіль. Я, далебі, хотіла вірити у єдність, Вона вела нас всі життя віки, Повірити хотіла я у слово..... Але розчарувалась на роки. Я з кожним днем, все більш живу спокусой Забитись десь подалі від людей, Там де не буде війн жорстоких з роду, І де не буде мертвих тих дітей. За що, загинули маленькії ті діти? За що, забрала їх страшна зима? Чому, так боляче, мені про це почути? Мабуть, тому що доля такова, Що всі ми мусим і далі жить в скорботі Допоки йде чужа настільна гра ........

2023-01-18 10:49:07

5

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

"Поэтическая эльфийка" - WtS

👏дуже гарно описані відчуття!

Відповісти

2023-02-05 20:39:05

1

Maiden rose

Дякую)

Відповісти

2023-02-05 20:46:54

Подобається

Ноль Фантазії

Сильно. Дякую.

Відповісти

2023-02-05 21:26:54

1

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

4091

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1127