Обрізані крила
Ви-стомлений, засмучений, серйозний А я-схвильована, задумана, одна. У Вас-веселий погляд серед ночі У мене-океан нещасть і зла. Ви-вірний учень дивного Енштейна Я-учениця тихого Дніпра, Який так само, як і я, що ночі, Жбурляє тихий сум од хвиль добра. У Вас-вже пів життя пройшло до неба, У мене-тільки слово ожива. Ви-живете серед жінок потоків, Що звабить можуть помахом крила. А я-лише дивлюсь на це десь збоку, Легенько вириваючи слова: "Що я, Вас більш ніколи не згадаю, Що, Ви для мене марево Дністра!" Невже, ти брате, теж живеш в скорботі? О милий друже, я така, як ти Мене, так само кинули у полі, Полишивши черствіти на листві. Ви-живете серед добра чужого, А я-плекаю шрами на спині Які залишились від погляду нічного, Що марив мною, як і Ви тоді.
2022-12-27 06:05:25
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Footloose
Айнштайн
Відповісти
2022-12-27 07:53:26
1
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4704
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4029