Самотній дурень
Анастасия Лукьященко
Як можна просто промовчати, Коли на серці важкий тягар? Як можна у натовпі не закричати, Коли навколо тисячі примар? Вони всього лише пародії людини, Зомбовані, вони у мозок твій проникають, І кожен з них - уособлення тварини, Що примітивно світ забруднюють. І крик твій виривається у натовпі, І серце твоє шукає розумних пояснень, Ти безнадійно шукаєш світла в пітьмі, І розумієш, що ти самотній дурень.
2019-03-28 15:15:39
10
0
Інші вірші поета
Давно випите біле вино Творча зупинка Вбивці часу Створи себе
Інші поети
yoona
@yoona_yeol
Artiomtseva
@Artiomtseva
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4090
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1510