Самотній дурень
Анастасия Лукьященко
Як можна просто промовчати, Коли на серці важкий тягар? Як можна у натовпі не закричати, Коли навколо тисячі примар? Вони всього лише пародії людини, Зомбовані, вони у мозок твій проникають, І кожен з них - уособлення тварини, Що примітивно світ забруднюють. І крик твій виривається у натовпі, І серце твоє шукає розумних пояснень, Ти безнадійно шукаєш світла в пітьмі, І розумієш, що ти самотній дурень.
2019-03-28 15:15:39
10
0
Інші вірші поета
Фантазій твоїх причал Творча зупинка Створи себе Вбивці часу
Інші поети
L.r.c
@lonely_rose_club
_White_Fox
@_White_Fox
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3221
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9502