Репресії душі
Занадто швидко серце б`ється,
Болить і ниє занедбана душа,
Те серце вже давно до неба рветься,
А та душа ніяк не відпуска.
До світла серце рветься, як шалене,
Мабуть, втомилося від стресу і депресій.
Кричить душа: «Рожеве небо не для тебе!»,
А мозок не витримує її репресій.
Глузує з-за кутка наді мною сонце –
Воно мститься мені за щось,
Прийшов вітер у розбите віконце –
Він шукає в мені когось.
Чи щось, чи когось-неважливо!
Мабуть, в мені ще десь блукає людина,
Якщо не поводжу себе так фальшиво,
Мені ще потрібна остання хвилина.
Чи дасть мені сонце торкнутись тепла?
Воно карає мене, ну і нехай!
Чи очікував ти, що й без тепла я пішла?
Ти смієшся крізь сльози і ледь шепчеш: «Бувай!»,
Ну, а я байдуже говорю: «Ну і нехай…»
2019-03-14 01:05:33
8
2