Не прощу
Юлія Суха
Зала спустошена стоїть, А ти сидиш одна. Вже і дощ на вулиці тріщить, Сумная радість в серце увійшла. Із кожною секундою Міняється мелодія дощу, А ти сидиш прикутою. "Невже думаєш що нічого не прощу?" Та ці слова нічого не сказали І погода як з відра дощить... А пам'ятаєш, ми з тобою разом тут ридали І казали що зможем все в житті простить! Звичайно ти не пам'ятаєш. Навіть скільки продружили літ. А мене ти навіть не впізнаєш І не згадуєш життя коротких віт. Усе пройшло, усе забулось І шукала нових друзів ти своїх, А щастя... Щастя так і не вернулось До дому радощів твоїх. А дощ все лив, І ти не повернулась. Довгі локони дощ вив, До мене ж ти не оглянулась... Туманні хмари очі закривають Малими краплями дощу. Образи з серця дружбу виривають І ніколи не почуєш більше ти слова "прощу"
2020-09-12 13:02:09
1
0
Інші вірші поета
Книга і час Каждый человек-только мгновенье Діалог Ти і я
Інші поети
Марія
@Ria_maria_21
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16965
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2721