Не прощу
Зала спустошена стоїть,
А ти сидиш одна.
Вже і дощ на вулиці тріщить,
Сумная радість в серце увійшла.
Із кожною секундою
Міняється мелодія дощу,
А ти сидиш прикутою.
"Невже думаєш що нічого не прощу?"
Та ці слова нічого не сказали
І погода як з відра дощить...
А пам'ятаєш, ми з тобою разом тут ридали
І казали що зможем все в житті простить!
Звичайно ти не пам'ятаєш.
Навіть скільки продружили літ.
А мене ти навіть не впізнаєш
І не згадуєш життя коротких віт.
Усе пройшло, усе забулось
І шукала нових друзів ти своїх,
А щастя... Щастя так і не вернулось
До дому радощів твоїх.
А дощ все лив,
І ти не повернулась.
Довгі локони дощ вив,
До мене ж ти не оглянулась...
Туманні хмари очі закривають
Малими краплями дощу.
Образи з серця дружбу виривають
І ніколи не почуєш більше ти слова "прощу"
2020-09-12 13:02:09
1
0