Юлія Суха
@luf
Вірші Всі
Я тебе знайду
- Я тебе кохав, А ти цього не знала. Часто тяжко я зітхав, А ти навіть не помічала. - Як часто я ридала, А ти ніколи не зважав. Від безсоння позіхала, Ти ж нічого не казав - Я давно свою любов признав. Чому ти не спитала? Може тоді б я і сказав, Що ти моє серце забрала. - А знаєш, я тебе чекала. Чекала коли ти підійдеш... Але цього так і не пізнала, Бо знала, що ти мене минеш. - Так, я все ж проходив мимо. Але знала б ти як я страждав... Серце стиснуте боліло, Мов перед тобою низько впав. - Ти дивився мені в очі, Мов у пустоту. З тих пір у мені дні, мов ночі, Адже бачу я тепер одну пітьму. - Як я дивився тобі в очі, То біль проймав мене сильніше. Прагнув обняти тебе охоче, Але, боячись, відкладав на пізніше. - Хотів обняти охоче? Та ти ж мене ігнорував! Оприділись чого твоє серце хоче, Щоб ти не боячись рішав. - Я не боюсь - Боїшся - Ні! Я просто злюсь. Ти мов мене стидишся. - Такого ніколи не було. Почуття я намагалась проявити, Але на жаль, це все пройшло. І в душі я не могла радіти. Зараз вже наш час пройшов. Зараз я нічого вже не бачу. Втратила зір, коли ти пішов. Я вже в цім житті нічого не значу. - Значиш! Хоч вже стільки літ пройшло, Ти для мене значиш навіть більше, ніж тоді Вибач, до мене зразу не дійшло, Що хочу бути з тобою на завжди - Як би я хотіла тебе побачити. Але я уже на це не здатна. Міг би ти мені пробачити, Поки я ще дихати придатна? - Не бійся. Ти мене побачиш. Можливо і не тут, Але ти для мене більше всього значиш, Тому чекай. В вічності я тебе обов'язково знайду.
2
0
211
Каждый человек-только мгновенье
Каждый человек- только мгновенье, Что лишь появилось, и его больше нет. Грусть, радость, ненависть, желанье- Частички мгновенье, лишь елемент. И ето мгновенье теряется во мраке. Приглушенное множеством мгновний, Крутимся в мгновеньи, словно в стиралке, Имея бесчисленность взлетов и падений. Мы ищим смысл етого мгновенья. Ищем щастье, успех, идеал... Но сколько б в нас не было терпенья, Всех нас ожыдает смертельный провал. И со смертью, нет смысла в достиженьях, Нет смысла в длительном рыданьи, Нет смысла в высоких привелеях, Нет смысла в длинном ожыданье. Мы уверены, что значим Больше, чем кто либо другой, А на самом деле, что мы значим? Наша жызнь - словно пена, прошедшая волной. На самом деле мы ничего не видим. Мы не чуствуем, не слышым, Мы не уверены в том, что видим, Мы даже не знаки, чем мы дышим. Мы просто зачерствели. Стали бездушными людьми, А нашы мягкие слова онемели, И в нашых головах стала куча возни. Мы себя возвышаем, Мы думаем, что мы важны, Хотя на самом деле не понимаем, Что мы мгновения куски. Ведь мы частички мгновенья, Что лишь появилось, и его больше нет. Но всё же и в мгновеньи нужно терпенье, Чтобы дарить людям мгновения свет
2
0
211
Діалог
-Хочеш щось сказати? - Зачекаю. - Може запитати? - Замовчи. - Раз так, то хочеш знати? - Я не знаю І ти сама нічого не кажи. - Чому так сумно? - Не питай. - Тобі від мене шумно? - Не ридай. - Ти сам чому ридаєш? - Не зважай. - Кажеш що не знаєш... Ну то і не знай! - Ти про що? - Тобі не важно. - Ти чого? - Забудь про це. - Невже оце воно? - Мені і так вже тяжко, Просто забудь його. - Кого "його"? Щось не зрозумів. - Тобі не треба знати. - Дивися щоб тебе я не довів... - Та хватить моє серце рвати! Ти з розуму мене вже звів І хочеш ще додати? Я терпіла стільки днів... Не хочу навіть споминати. Я тебе любила! - Я не знав. - Через тебе гордість свою вбила - Я уявлення не мав. - Я в собі образу всю топила - Вибачай, що ввдпихав. - І навіщо я тебе любила? - Дура! Я також тебе кохав!
2
0
296