Ударом чаші провалитися до безодні

Кирило Сорока

Я розумію ваше слово Я розумію вашу думку Я розумію, що бажали ви сказать Я розумію все, щоб то понять Мені гірка вона, більш від полину Мені тяжка вона, для ноші за плечима Мені сумна вона, як я її зустрінув Мені вона здається, ніби у ві сні Клята поступка за перемогу Ударом чаші провалитися до безодні Забути сутність служіння Епікуру Встромити кинджал Прометею під реберця Ось чого не вистачає сучасному пройдисвіту Ось чому кожен мисливець бажає знати Ось чому невтомно шукає Персифону Жадібність, наруга, бушлати Гидко чути як калатає сердце у грудях Бачити боротьбу за життя гною в рані Сидіти поміж ветеранів розгублених Зростати разом із вирвою в хаті Кожна дія від зусиль нічого не варта Полізуть гуси до культури Гааги Здичавіє приватного сектору собака Гомін піде з-за сиру від сороки Не витримає бідолашний мрійник Меланхолія зжере його до п'ят. Чекати прямого наведення довго, Але нащо тоді йому сила волі? 20.07.2022

2023-09-16 23:16:05

1

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11524

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

2640