Мене п'янять мої слова
Кирило Сорока
Мене п'янять мої слова Які я, ніби, прожива Громаді нашій промовля У ролі свята божества Його величності попа Добродію і пані, мова Така яскрава, кольорова Нестримна, вільна, веселкова Гірська потуга виняткова Води земного джерела Заллє вам все до молотка Відчуєте тоді, панове, панна Яка блаженна, окаянна Душа, особа вами звана Вертає ввечері жорна Думок, ідей, чого казна Що сновидіння пропада Зжере воно, ґаздине, ґазда Землі пороблені багатства. Представників живого царства Сусідів, кур, собак, скотарства Ворожок, небіжів, козацтва Холера, віспа подола Житло з любого матер'яла Цеглини, вапняку, метала Розм'якне з землетрусу бала Згорить сарай, згорить і зала Знесуть останнє опахала Заллє все начисто імла "Як врятуватися" пита? "Як врятуватися" не зна? Я все скажу ти тіки ша Спокійно сядь біля хреста Заплющ всі очі що ти ма Кишеню ліву виверта Правицею все те хапа До урни сип, вона свята 06.08.2022
2023-09-12 00:09:57
1
0
Інші вірші поета
Ударом чаші провалитися до безодні Божий сором Апатія Зізнання
Інші поети
Roi De Libertad
@Hikari_4002
Rose Chi_94
@aeri_chichi
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2515
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2316