Живи, а не грай

Людмила Скрипко

Речі прості нам даються найважче, Ми не сприймаємо суть. Хочеться стати для інших ще краще Чи просто інакшим буть. Важко вдається нам бути собою, Нічого з себе не вдавать. Просто всміхатись і жити без бою, Десь поміж думок існувать. Грать на гітарі, чи в зошит вірші Виплескувать, як на долонь. Суть наша то відголосся душі, То серця тремтливий вогонь. Хочеш сміятись - сміліше, смійся! Емоцій не затискай, Бути собою ніколи не бійся, Гори і живи, не грай!

2021-11-14 12:51:20

Інші вірші поета

Багатство. Прощавай, 22... Прості істини Усмішка

Інші поети

Virtoria

@Victoria_Sandulenko

BON BON

@bon_bon_c0xu

somewhere

@somewhere

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

9328

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5887