Ти чуєш,Господи?..
Ти чуєш, Господи? Я знаю, безліч справ, А я не з тих, хто вірив безсумнівно. Але, якби, ти десь хвилинку мав, Мене почув би? Знаєш, я все рівно Думок своїх ніяк не соберу, Вони летять, мов ключ птахів у вирій. І я , як лист осінній на вітру, Тремчу, тремчу... В мені краплинка віри Давно на серце морем розлилась. Питань у мене , Боже, небагато Чом по моїй країні розійшлась Ця клята пошесть? Чом країні-кату Нема спокою вдень, а ні вночі? Чому щоденно гинуть наші діти? Їх ватажок продався сатані Й лише тобі під силу їх спинити. Я знаю,Боже, важко всюди вспіть, Та я молю тебе, устигни, Боже... Врятуй дітей своїх, що кожну мить Боронять землю під вогнем ворожим. Їх діло праве, Боже, поможи! (Хто я така, щоб щось в тебе просити) Але ж ти бачиш, діти ці твої, Ні, не воюють! Мусять зупинити Орду ворожу, що твоїм хрестом Прикрившись, йде вбивати й грабувати. Ти ж бачиш все, що коїться кругом. Хто, крім тебе, нас зможе врятувати? Ні,я не ремствую, я вдячна за життя, Що прожила у мирі і любові, Я йшла за світлом, як мале дитя, І гріли мою душу ясні зорі. Як я любила зранку по росі Пройти, вдихаючи життя на повні груди, Як не спалося - слухала пісні, Писала вірші. Завжди добрі люди Мені траплялись у моїм житті. Я цінувала рід свій і коріння, Я дякую за всі моменти ці! Я лиш людина, я твоє творіння, Тому прошу, додай нам трохи сил, І покажи нам, Боже, ту дорогу, Куди нам йди, аби здобути мир, Життя звичайне й правди перемогу. 18.01.2023
2023-08-27 07:19:37
0
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2523
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2237