Дівчата
Плаче на кухні матусі Люба:
"Мамо, дивися, що це за губи?
Як величезні варені сардельки ...
Не те що в Ольки - рожеві, тоненькі,
Як пелюстки у троянди ніжні.
Наче зійшла зі сторінок книжки.
Все у ній, мамо, як у принцесі.
Звісно, до Ольки у всіх інтерес є...
Волосся в неї пухнасте, в'ється
Вона дзвіночком весь час сміється,
Тоненькі пальчики, як в артистки.
Ій хлопці часто пишуть записки..."
І мама знову шепоче Любі:
"Господь з тобою, нормальні губи!
У світі знаєш, не тільки принцеси,
І до звичайних дівчат інтерес є."
Тим часом Олька в своїй квартирі
Не може жити з собою в мирі.
І біля дзеркала, наче пташка:
"За що мені Боже оцей мурашник?
Сплутались коси - вичісуй кубла.
Рівненькі б коси мені,як в Люби...
Гарна фігурка, пухкенькі губи,
Всім хлопцям ,певно, до серця Люба...
Яка б щаслива була я, Боже,
Щоб трішечки хоч була з нею схожа.
А так, як кажуть худа, як чапля...
Терпіння мого це остання крапля."
Так в однім місті, в сусідніх хатах,
Стурбовані зовнішністю дівчата
Одна одну за очі все вихваляють,
А власну вроду не помічають.
2021-09-21 16:19:15
5
0