Прості істини
Людмила Скрипко
Ти кажеш вголос істини прості. Межуєш навпіл правду і брехню. Комусь здається, що мессія ти, Хтось просто не сприймає суть твою. Комусь здається - істину несеш, У ніг її розбив своє життя, А хтось не хоче вийти з своїх меж, Або тебе впустить в своє буття. Світ не такий простий, як двічі два, Щодня самі ускладнюєм його. І не лякає нас душевна пустота, Аби не стала правда за кермо. Її ховати звикли за брехню, Без жалю палимо минулого мости... І мало хто сприймає суть твою, Бо кажеш вголос істини прості.
2021-11-03 20:59:25
3
0
Інші вірші поета
Досвід Вересень *** Безкінечність
Інші поети
سٰـآيْ
@saejinee_exo
К.Мёрфи
@murphytalksmorse
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2988
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2056