Біг життя
Буває у житті всього, На те воно й життя. Буває, розірвавсь зв'язок - Рідня, як не рідня. А друг настільки рідним став, Що ближчий, аніж брат. Всього буває у житті, Окрім шляху назад. Буває, серце на замок Закрите від усіх. Дружина плаче під вікном, Не зна, де чоловік. Йому потрібен спокій, час І ще, казав, там щось. Про щастя мрії раз у раз, Та якось не збулось. Споживачами звикли жить, Все споживать кругом. Події, мрії,почуття, Чийсь спокій, щастя,сон - Забрали все... Побиту душу Вже не зібрати до пуття. А потім скажем :"Ов-ва, друже, Як потовкло тебе життя!" Весь світ біжить і для розваги, Ми переходимо на біг, І в тій гонитві забуваєм, Який у нас короткий вік. Як ніжно гріють наше сердце Палкі і щирі почуття, Як розквіта в душі надія, Коли гойдаєш ти дитя. Як пахнуть хлібом руки мами, Світанок будить цілий світ. А ми все гоним батогами В шаленім ритмі стільки літ Себе... Ні спокою, ні щастя. Роки злетіли наче цвіт. І наче все було, одначе, З того минуло стільки літ, Що стерлось все і все забулось, Думки і справжні почуття. І як би молодість вернулась, Інакше жив би ти життя. Не спішно, кожну мить чарівну, Карбуючи в своїх серцях. Оберігаючи всіх рідних І їх цінуючи життя.
2021-06-28 10:10:55
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Яна Войвич
Дуже гарно!
Відповісти
2021-07-02 09:39:22
1
Людмила Скрипко
@Яна Войвич дякую🌷
Відповісти
2021-07-02 14:34:43
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8372
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1475