Андрюха

Людмила Скрипко

Андрюха сьогодні їде додому з війни, Крізь ніч і ранкову імлу мчить його машина. Поруч з Андрюхою їдуть і інші сини Гордого краю, що знає весь світ-Україна. Їде Андрюха додому, та є але... В душах рідні вже три місяці повна пустка. Мама з сльозами синочка додому жде - Згорьовані втомлені очі і чорна хустка. Всіх друзів Андрюхи запросить додому вона, Щоб розділили з сім'єю цю чорну годину. Мама згадає на мить, та й не вірить сама - Андрюха ніколи вже більш не обійме сина. Батько старенький зігнувся аж до землі, Ніби на плечі йому цілий світ звалився. Біля віконця чекають Андрюху брати, Вони пам'ятають той день, коли він народився... Не зможе Андрюха прийти у свій затишний дім, Ніколи разом не збереться вже вся родина. Чи буде його пам'ятати маленький син? Як прийме цю втрату його овдовіла дружина? Андрюха їде додому крізь темну ніч, Мамине серце залите полину настоєм. Є лиш одна у цім всім очевидна річ - Хлопець простий повернувся додому героєм... 10.01.2023

2023-08-27 07:09:36

Інші вірші поета

Дякуєм, що світив Нічого нам життя не гарантує Горе З тобою

Інші поети

Вячеслав Коголь

@vkol

شَـاْدِيْ

@Shadi_x

Lanna Kamerone

@lannakamerone

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

5623

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4892