Все на двох

Людмила Скрипко

Обійми і скажи тихенько, Як втомився ти від розлуки. Наче птах стрепенеться серце, У замок знов зійдуться руки. В них так затишно і спокійно, Час - солодкі краплини меду. Найулюбленіша картина - Ти і я, а над нами небо. Я і ти. І весь світ мов навпіл, Все на двох: і любов, і туга. Не було навіть сподівання, Що ти станеш найкращим другом. Найтепліші життя моменти - Це хвилини поруч з тобою. Ти даруєш мені натхнення Й щастя просто бути собою.

2021-07-03 22:34:00

2

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Людмила Скрипко

@Яна Войвич дякую😌🙏

Відповісти

2021-07-04 07:09:25

Подобається

Алиса Селезнева

💋

Відповісти

2021-07-04 09:18:59

1

Людмила Скрипко

@Алиса Селезнева ❤️

Відповісти

2021-07-04 09:41:52

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5258

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

35

4

1986