Душа
Відкриваючи душу навстіж,
Я всі сумніви й страхи відкину,
Різнобарвний натовп хай бачить,
В серці все, що до волі лине.
Бути іншою вже не зможу...
Свій порив усвідомить мушу.
Хай людський поговір не тривожить,
Підійди, зазирни у душу!
Тут усе наче на долоні:
Біль, печаль, і безмежна радість.
Від умовних звільнюсь полонів,
Принесе нехай мудрість старість.
Ну а нині, лишусь наївна,
Хай сміються, не плачуть і добре.
Скажуть люди - смішна і дивна,
Душу вихлюпнула наче море...
Хай і так, не ховаю очі.
Хай горять і печаллю, і щастям,
Наче небо в грозові ночі -
Справжній бій громовиці й ненастя.
Коли блискавки протинають
Темну синь, що відкрита навстіж.
У небес правди всі шукають.
Придивись і усе побачиш...
Ні, не страшно, що для забави
Зможуть болем затаврувати.
Потрощити тоненькі лати,
Серце згубою зможуть рвати.
Вірю в силу, що світ запалить,
Як маленький сердечний вогник,
Відкриваючи щиру радість,
Розбиваючи всі полони,
Душу вихлюпну - Всесвіт стане.
Дім без вікон, дверей і стелі,
І хай кожен знайде пристанок
У розкритій оцій оселі.
Бо у світі нема непрошених,
Всі прийшли, мов за спекою зливи,
Не погані і не хороші ми,
А щасливі чи нещасливі.
І коли вдихаючи розпач,
Ти навчишся любов видихати,
Світу щиро відкриєш очі,
Без страху, щось у собі зламати,
Безкінечне тепло розіллється
Світ рятуючи від розрухи.
Не ховай, відкривай своє серце
І не бійсь простягнути руки.
Світ сліпий, та добра все ж більше,
І змінить це ніхто не зможе.
І дорогу добра відкривши
Цілий світ врятувати можеш.
(Згадуючи поезію Е. Асадова)
2021-08-11 09:35:36
4
0