Доні
Людмила Скрипко
Чуєш, доню, як співає птаха навесні? Серед ночі в синім небі зорі золоті. Розмальовує червоним обрій сонця схід. Клин пташиний пролітає, не лишивши слід. На гілках дерев з'явились першії бруньки, Бачиш, доню, йде дитинка, крихітка, як ти. Біля хати в смузі світла спить пухнастий кіт. Різнобарвний і цікавий цей яскравий світ. Коли будеш ти доросла, коли підростеш, Ти шляхами неодмінно різними пройдеш. Будуть , доню, сум і радість, гріх і каяття, Буде все в житті, одначе ти своє дитя Проведи по тій дорозі, де живе любов. Де весна життя приносить краю знов і знов, Де на пагорбі хатинка, ріднії місця. Покажи їй барви світла, щастя і добра.
2021-10-27 15:49:16
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Скітер
Чудовий вірш. Світлі думки 👍♥️
Відповісти
2021-10-27 18:39:52
1
Людмила Скрипко
@просто веселка дякую за відгук, дуже приємно😌🌷
Відповісти
2021-10-28 02:10:46
1
Людмила Скрипко
@Скітер щиро вдячна за добрі слова❤️
Відповісти
2021-10-28 02:11:28
Подобається
Інші вірші поета
Живи сьогодні Час Вакциновані Листопад
Інші поети
Carla Gaona
@KuroShiro
СКАЗОЧНИЦА
@skathochnitsa
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2167
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8994