Зміни
Людмила Скрипко
Як ми змінились, як світ наш постійно міняється. Ми такі дивні - воюєм тепер посиланнями. Істина в різних мережах інакша з'являється. Ділимось нею і не задаємось питаннями. Я пам'ятаю, як бабця в дитинстві ділилася, Як світ змінився з дитинства її і до старості. Я по-дитячому тому, як диву дивилася. Нинішній світ вже не той - пастка сповнена радощів. Всі почуття - синтетичні, як з лабораторії. Близькість чомусь вже давно лиш на рівні тактильному, І не вистачає відкритій душі території. Бути щасливим нелегко й слабкому, і сильному. Все помінялось і далі так дивно міняється І про кохання малюєм у чаті сердечками. Дужками й смайлами у переписках всміхаємся, Стікери шлемо з смішними котами й овечками. Я уявляю, бабуся би надивувалася... Їй телевізор був дивним, все слухала радіо. Як би вона у мережах собі спілкувалася? Смайлики слала , картинки, вітання і аудіо? Ні, не змінилася б, навіть не сумніваюся. Світ перевернувся, та сутність ніколи не зміниться... Десь в глибині наших душ дещо справжнє ховається. Це, сподіваюсь, ніяким прогресом не зміниться.
2021-08-30 13:29:57
2
0
Інші вірші поета
Якби я вміла малювати. Андрюха Досвід Осінній спогад
Інші поети
Taeter Pompi
@TaeterSmile
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5083
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1613