Сенс і суть

Людмила Скрипко

Літак здійнявся в небеса, Не можу стримати сліз. Лечу додому, в ті місця Де поле й верболіз. Де біля річки милий дім, Де вся моя рідня. Де вже чека не перший рік Мене моє дитя. Швидкі розмови в Телеграм І фото всіх подій. Я тут, моя дитина - там, Буть разом - рівень мрій. І ось, нарешті, я лечу. Дивлюсь крізь вату хмар, Ми разом будем досхочу. У серці наче жар. Бориспільській аеропорт, Таксі, додому шлях. Везу дарунки,свіжий торт. Чекання до мурах... І ось захожу на поріг - Дитинства відчуття. Летить до мене з усіх ніг Ні, не мале дитя, Доросла донечка моя Білявих кісок льон: "Як на тебе чекала я, Ти наче давній сон, Що нині забувся. Я молю Лишайся з нами, мам. Ти знаєш, як тебе люблю? Нікому не віддам. По дому буду все робить, Ти зможеш працювать. Я тільки хочу, щоб тобі В чужбину не літать. Матусю, що ж це я, прости!.." Ослаб полон обійм. А я, забувши про торби, Зтискаю руки їй. Всіх грошей в світі не збереш, Хоч скільки не роби. А на чужбині втратиш те, Що важливіш в рази. Тепер я можу дома буть, Ростить своє дитя. У тому й справді сенс і суть Батьківського життя.

2021-11-01 07:53:38

4

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11524

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4957