Напутня порада
Дивись, сидить собі дитина,
Їй років сім, рости ще і рости.
Що говорив би їй у цю годину,
Якби ти знав, що ця дитина - ти?
Я перш за все себе малу згадала:
Чого боялася, хотілося чого?
З чого сміялась? Як я сумувала?
Коли робить хотіла все на зло?
Сказала б :" Не лякайся і послухай.
Життя чудове та швидке, як мить.
І поруч, знай, завжди знайдуться люди,
Що будуть берегти тебе й любить.
Не бійся помилятись, буть смішною -
На помилках завжди чомусь вчимось.
Лишайся щирою і будь завжди собою,
Щоб крізь роки жаліть не довелось.
Відчуй себе і всі здійсняться мрії,
Тож слухай серце і будуй своє життя.
Коли від страху й злоби думи вільні,
Збувається усе, повір, дитя!"
17.11.2021
5
2