Лиш раз на рік
Як непомітно стали ми дорослі.
В листах Морозу геть не бачим сенсу.
Буркотимо, що бісять дні морозні,
Святкова метушня, наявність стресу.
Дитинство зникло тихо, по-англійськи.
У небуття пішло чекання дива.
Ніхто не п'є в шампанському записки
З бажанням злагоди, добра і мира.
Не розумію, як дорослі стали?
Ми ж вчора лиш удвох з молодшим братом
Ялинку акуратно прикрашали.
Так пахло мандаринами у хатах
І ялиновою смолою. Присмак свята
Вже котрий тиждень души нам ятрив.
Бо вірилось,що збудуться бажання,
А бій годинника почне здійснення див.
Все в нас змінилось, як дорослі стали,
Не радують нас білосніжні зими.
На штучні ми ялинки поміняли,
Щоб не збирати гілочок за ними.
Процес пішов, в дитинство не вернутись
Та пам'ять гріє спогадом тих днів,
Коли ти точно знав, що тебе люблять
І Дід Мороз щороку приносив
В своїм мішку( ні, не смартфон новенький)
Цукерки, іграшки, плетені рукавички.
І ми сиділи в купочці, маленькі,
Раділи й щебетали, мов синички.
І спогад цей щороку будить в серці
Тепло, якого в нас не загасить.
Ми відкриваєм світлій казці двері
І знов вчимося Новий Рік любить.
Коли годинник дзвінко б'є дванадцять
Роки скидаєм з плеч як теплу шаль.
Пустуючи, ми знов вчимось сміяться
Лиш раз на рік , лиш тільки раз. А жаль...
2022-01-05 16:02:20
2
2