Її немає
Лілія Гулик
Не кажи мені про любов, Її немає А я ... Така романтична, плакатиму знов, Ну, ти ж знаєш! Мені не треба формальних доказів твоєї любові Хоча, ні! Якщо хочеш, подаруй мені квіти, тільки живі Всі зрізані букети якість сумні Це може бути кактус чи інший суккулент, Ну правда! В мене виживають лиш вони та орхідеї, але то так, дивний момент. Вода, їм потрібна вода І я наче це знаю, просто якось забуваю. Знаєш, Тільки про тебе я все завжди пам'ятаю. Сподіваюсь, нічого проти цього не маєш. Не кажи мені про любов, Її немає Це щось більше тривожить душу, серце, кров. Вірю, ти це точно знаєш.
2022-10-03 06:42:32
14
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Юлія Богута
Мені сподобалась частина про кактус, якому потрібна вода і потрібне кохання. Маю слабкість до цих рослин, хоч і взагалі не люблю вазони. Тому чудово зрозуміла про що йшлося у вірші. Ритм, доречі, досить цікавий. Зловила. Хоч і не стандартний, але є. Дякую.. #чв
Відповісти
2022-10-06 15:57:37
1
Лілія Гулик
@ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ шукатиму щось оригінальніше, дякую)
Відповісти
2022-10-06 17:12:25
1
Ашаннiя
Шикарна робота
Відповісти
2022-10-12 08:43:39
Подобається
Інші вірші поета
Я можу Жити складніше Не давайте порожніх обіцянок Тік-так
Інші поети
Eiffel
@Miss_Eiffel
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1757
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1787