СПОГАД

Лідія Юртаєва

Спалахнув спогад Ураганним пострілом. Ми розмовляли тривожно Нагострено. Обсмаковую кожен звук твого голосу Безмовна відповідь послухом. Екзальтована пристрасть Змарнілої Туги будить приспані обриси. Екватор сум'ятних образів Безсильний пЕред поділом мене й тебе навпіл.

2021-11-19 23:24:52

1

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Лідія Юртаєва

Ні, я навмисне виділила, бо мені було цікаво чи хтось із читачів здогадається про приховану фразу, я намагалась створити акровірш. Якщо читати кожну першу літеру нового рядка у цьому вірші з гори до низу, то вийде фраза, У слові пЕред навмисне Е з великої, бо це остання літера у прихованіф фразі.

Відповісти

2022-02-06 23:15:19

Подобається

Лідія Юртаєва

В сургебуці не дозволяє друкувати вірш так, щоб обирати форматування абзацу "за лівим краєм" чи "вирівняти за шириною", коли рядки йдуть рівно одне під одним: Спалахнув спогад Ураганним пострілом Ми розмовляли тривожно. Нагострено. Обсмаковую кожен звук твого голосу Безмовна відповідь послухом. Екзальтована пристрасть Змарнілої Туги будить приспані обриси. Екватор сум'ятних образів Безсильний пЕред поділом мене й тебе навпіл. Якщо рядок за рядком, можливо краще читається прихована фраза, з перших літер кожного нового рядка, якщо читати з гори до низу

Відповісти

2022-02-07 12:01:39

Подобається

Лідія Юртаєва

Ура, ти побачила)) О, дякую! ❤Це так пібнімає віру у творчість, коли вірш можуть і справді вважати неперевершеним!

Відповісти

2022-02-08 11:32:54

Подобається

Схожі вірші

Всі

Твої долоні

Ай

Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.

74

1

3892

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1672